Середа, 22.08.2018, 02:10
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS

Череповецька загальноосвітня школа I-II ступенів

Друзі сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 9
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2016 » Листопад » 29 » До Дня Гіндості та Свободи до нашої школи завітали гості, учасники АТО.
15:58
До Дня Гіндості та Свободи до нашої школи завітали гості, учасники АТО.

25 листопада до нашої школи завітали учасники АТО, діти готувалися і чекали наших героїв. Своїми руками вони зробили їм листівки.

 

                                  " УКРАЇНА ГІДНА СВОБОДИ "

 

 Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. 

Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного  та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Ведуча 1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

Ведуча 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

 

1 дитина:

 І знову, в котрий це вже раз

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’янути славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас.

2 дитина:

Нема любові понад ту,

Що окропила кров’ю Крути,

І ту гарячу кров святу

Повік Вітчизні не забути.

 Всі встають і співають гімн України.

Ведуча 1: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки - України.

Ведуча 2: І сьогоднішній виховний захід ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

 Було колись в Україні – ревіли гармати.

Було колись – запорожці вміли панувати.

Панували, добували і славу, і волю

Минулося… Зосталися могили по полю.

Ведуча 1: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

Ведуча 2: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

3 дитина:

Україно! Ти – моя молитва,

Ти моя розпуко вікова.

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

4 дитина:

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, ненько, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

5 дитина:

Лети, вітре, з полонини

Та понад степами,

Рознеси ти нашу славу

Широко світами.

Виконується пісня «Це моя Україна»

Ведуча 1: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

Виходять хлопчики-козаки.

1: Я – маленький козак,

Правда, люди, правда, так?

Буду швидше виростати,

Україну захищати.

2:  Гостра шабля при боку –

Вірна помічниця,

Допоможе козаку

З ворогом побиться!

Хлопчики виконують пісню «Хто я?»

Ведуча 2: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

Виходять троє дітей.

6 дитина:

 Живи, Україно, живи для краси,

Для сили. для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

 

 

7 дитина: 

До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі.

Стоять твої рідні сини довкруги

З шаблями в руках на сторожі.

8 дитина: 

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні прапори в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Пісня «Там не горі, на Маківці».

Ведуча 1: Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

Ведуча 2: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.

Виходять четверо дітей.

9 дитина:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять хлопців-українців,

Славних, молодих.

10 дитина:

 На Аскольдовій могилі

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

11 дитина: 

На кого посміла знятись

Зрадника рука?

Квітне сонце, – грає вітер

І Дніпро - ріка.

12 дитина:

На кого завзявся Каїн?

Боже! Покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Пісня «Мальви».

Ведуча 1: Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

Ведуча 2: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

Ведуча 1: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

Ведуча 2: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

13 дитина:

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легкою, хоч майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза

А батько сина ще не відпускав!

 

 

 

14 дитина:

 Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій

І вчитель літній – сивий-сивий.

15 дитина:

 І рани їхні вже не їм болять.

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…

Відео «Білі лебеді»

Ведуча 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану  розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

Ведуча 2: Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, оголошується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Ведуча 1. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.

16 дитина:

Вірш «Плету шкарпетки до АТО»

Плету шкарпетки до АТО – вплітаю душу,

Рядки молитви візерунками лягають,

Судома пальці зводить, але плести мушу,

Бо мерзнуть ті, хто нас на Сході захищає.

Хто, як не я, бійців теплом душі зігріє?

І я вплітаю побажання та надію,

Щоб янгол крилами бійців укрити зміг.

Ведуча 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили  свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Вручення подарунків воєнам АТО.

 

17 дитина:

Вірш воїнам АТО

Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців….

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме зараз її вояки

Схід країни від зла захищають.

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар і війни.

Віддають саме цінне – життя,

України найкращі сини!

Вчитель. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими і  якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.

Пісня «Боже, я молюсь за Україну»

 

Прикріплення: Картинка 1
Переглядів: 50 | Додав: Vika1995 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Погода