Вівторок, 11.12.2018, 06:48
Ви увійшли як Гість | Група "Гости" | RSS

Череповецька загальноосвітня школа I-II ступенів

Друзі сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 9
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поради психолога


Методичні рекомендації щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання для вчителів, батьків

Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.

 

 

 

 

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

 

 

 

 

До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають однолітки.

 

 

 

 

Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

 

 

 

 

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

 

 

 

 

Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.

 

 

 

 

Рекомендації батькам та педагогам:

 

 

 

 

Ø створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;

 

 

 

 

Ø роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);

 

 

 

 

Ø перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;

 

 

 

 

Ø формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;

 

 

 

 

Ø обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;

 

 

 

 

Ø неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);

 

 

 

 

Ø виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;

 

 

 

 

Ø урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;

 

 

 

 

Ø надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;

 

 

 

 

Ø заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;

 

 

 

 

Ø моральне стимулювання досягнень дитини;

 

 

 

 

Ø розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до навчання в школі

 

 

 

 

· Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.



· Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.



· Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.



· Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.



· В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.



· Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.



· Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.



· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку.



· Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви.



· Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.



· Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, 2-3 години вона має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.



· Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати.



· Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.



· Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.



· У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.



· Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини.



· Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

 

 

 

 



 

 

 

 

 

Десять заповідей для мами і тата першокласника:

 

 

 

 



1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків.



2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси.



3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.



4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».



5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.



6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.



7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.



8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.



9. Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.



10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

 

 

 

ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ її ТЕМПЕРАМЕНТУ

Інформаційний листок для батьків

Враховуючи те, що нервова система у дітей пластична, ми можемо так відшліфувати особ­ливості темпераменту дитини, завуалювати всі недоліки, що головна роль дістанеться лише його сильним сторонам.

Як виховувати сангвініка?

Намагатись виробляти в нього стійкі інтереси.

■ Навчати терплячості, тому, що розпочату справу треба до­водити до кінця.

■ Якомога більше хвалити за моральність вчинків.

■ Викоріняти недбалість і по­верховість при виконанні завдан­ня.

■ Враховувати, що життєра­дісність, товариськість і оптимізм сангвініка здатні повернутись

іншим боком медалі і стати як джерелом легковажності, так і нестійкості даної дитини.

Як краще виховувати флегматика?

Намагатися виробляти до­питливість і зробити його ініціа­тивним.

■ Навчати, як правильно пе­реключати увагу при виконанні різних доручень і як розподілити раціонально час, аби не попасти в цейтнот.

■ Не дратуватися черепаша­чим темпам, а прискорювати їх, залучаючи ігрову діяльність, хоча б ігри навздогін.

■ Навчати повніше виражати емоції і почуття: як радіти, горю­вати, жаліти когось і бути добрим.

■ Намагатися розвинути на­вички спілкування і товарись­кості.

■ Грати з ним в ігри, де необ­хідні швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли він виконує правила гри.

■ Будь-якими способами про­буджувати кмітливість і уяву ди­тини.

■ Слідкувати за тим, щоби він менше був інертним, в'ялим, весь час тормошити його, інак­ше в'ялість може перетворитися на лінощі, а рівність почуттів — у їх емоційну нужденність.

Як краще виховувати холерика?

■ Уповільнити темп його кру­жляння по життю, розставивши

на шляху різноманітні шлаг­бауми і непередбачені зупинки.

■ Скерувати енергію, що ллється через край, на корисні, потрібні справи.

■ Навчати обдумувати свої рішення, оцінювати запас своїх сил.

■ Виховувати наполегливість і стриманість, як потрібно воло­діти собою, аби не дратуватися.

■ У зародку блокувати будь-яку агресивність.

■ Необхідно добирати такі ігри, де закріпились би процеси гальмування і не було б надмір­ного збудження з боку нервової системи: спокійні, в яких усе за­лежить від уваги і потрібний міні­мум емоцій.

■ Не забувати, що безпосе­редність холерика найчастіше випливає у нетактовність і обра­жає людей.

■ Холерика необхідно навча­ти ввічливості і вимагати, щоб він таким став. Так, так, не вмовля­ти, а вимагати.

■ Холерика не варто вмовляти, він реагує зазвичай лише на батьківські вимоги.

Як краще виховувати меланхоліка?

Не потрібно вимагати від меланхоліка того, що для нього не можливо. Накази гальмують його діяльність.

■ Намагатися підтримати його, похвалити, бути з ним доб­рим і ніжним.

■ Скеровувати його лише на посильні завдання і допомагати їх вчасно втілювати.

■ Навчати, як потрібно пере­магати сором'язливість і несмі­ливість, викорінюючи невпевне­ність у собі.

■ Підтримувати його самостій­ність.

■ Виховувати в ньому ініціа­тивність, товариськість, довірли­вість і сміливість.

■ Навчати хоробрості і допо­магати позбутися страхів.

■У жодному разі, навіть з най­кращих міркувань, не лякати його.

■ Намагатися викликати яко­мога більше позитивних емоцій, використовуючи їх для спеціаль­ної ретуші негативних.

Як треба поводитися батькам обдарованої дитини?

- Зрозуміти й усвідомити її неординарність;

- Не ігнорувати унікальність потенціалу;

- Створити умови для заохочення таланту;

- Не проектувати на обдаровану дитину власних заохочень і інтересів

- Не змушувати надмірно захоплюватися улюбленою справою і не перевантажувати;

- Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес;

- Тактовно делікатно допомагати;

- Учити програвати і не сприймати будь яку невдачу як трагедію;

- Навчити дитину бути якомога менш вразливою;

- Учити опановувати себе;

- Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку і водночас не виставляла надмірної обдарованості напоказ;

- Не прославляти її над іншими дітьми в сім’ї ;

- Якомога більше уваги приділяти фізичній активності;

- Урахувати індивідуальність

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

відповідно до типу темпераменту дитини

УЧИТЕЛЮ ТА БАТЬКАМ ДИТИНИ-САНГВІНІКА

Вимоги мають бути максимально чіткими і справедливими.

Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття потенціалу та здібностей у суспільно корисній справі.

Виявляйте довіру до сангвініка, підтримуйте його корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили при подоланні труднощів.

Не варто давати доручення, пов'язані з три­валою монотонною діяльністю.

Допомагайте у формі відкритої дружньої під­тримки, поради.

Будьте максимально вимогливим, якщо дитина скоїть щонайменше порушення.

Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.

При виконанні завдань дорослий повинен використовувати додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи.

Коли дитина неякісно виконала завдання, нехай переробить його ще раз.

Формуйте стійкі інтереси. Не дозволяйте частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку вироб­ляйте стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямова­ність, звичку сумлінно завершувати справи.

Навчіть дитину цінувати дружбу з давніми то­варишами, використовувати свої лідерські риси в колективі. Залучайте до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів.

УЧИТЕЛЮ І БАТЬКАМ ДИТИНИ-ХОЛЕРИКА

Не гальмуйте активності дітей у формі прямої заборони.

Не задовольняйте їхніх примх заради того, щоб вони не знервувалися.

Раціонально використовуйте енергію ди­тини, переключаючи з одного виду діяльності на інший.

Ніколи не підвищуйте голосу, не вдавайтесь до залякування. Холеричні діти потребують так­товної допомоги та співчуття при ускладненнях.

Спілкуйтеся спокійно, але впевненим тоном. Варто уникати різних емоційних реакцій, спря­мованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив.

Постійно оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте впродовж дня ігри, заняття, які при­зводять до збудження.

За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним положенням тіла («постій біля мене», «будеш сидіти на стільці»).

Необхідно пропонувати такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу та сприяли закріпленню в нервовій системі про­цесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, до­міно, шашки, різні види художньої творчості).

Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам»; ураховуйте мотиви вчинків, залучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи.

Холерика важливо виховувати добрим, спів­чутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності.

УЧИТЕЛЮ І БАТЬКАМ ДИТИНИ-ФЛЕГМАТИКА

Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, яку треба ви­конати, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності?).

Не карайте за повільність, не звинувачуйте в тупості, некмітливості. Наслідки такого став­лення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується занижена самооцінка через постійні невдачі.

Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції та зміцнює віру у власні сили.

Необхідно уникати демонстративних дору­чень, пов'язаних із високим темпом діяльності.

Під час читання художніх творів, у процесі гри флегматика слід на життєвих прикладах ознай­омлювати з різновидами почуттів та емоцій, на­вчати правильно виявляти їх у відповідних ситуа­ціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте йому займатись аутотренінгом та самовихованням.

Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, не­помітно допомагати у складних справах.

Необхідно проводити спеціальні ігри, роз­вивати мислення, почуття, уяву. Навчіть флег­матика правильно переключати увагу під час ви­конання завдань і раціонально розподіляти час.

УЧИТЕЛЮ І БАТЬКАМ ДИТИНИ-МЕЛАНХОЛІКА

Завжди дотримуйтеся принципу поступо­вості.

Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розу­міння почуттів дитини.

Пам'ятайте, що меланхолік не витримує сильних подразників, дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей.

Прагніть викликати позитивні емоції, про­явити максимум доброти, Тактовно, глибоко й зацікавлено проникайте в духовний світ ме­ланхоліка. Морально підтримуйте і зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння його ду­шевного стану.

Не підвищуйте голосу, не кричіть, не вису­вайте надмірних вимог до дитини.

Розвивайте комунікабельність у процесі гри.

Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині у процесі виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв ак­тивності.

Виховуйте волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі.

Періодично організовуйте для меланхоліка «ситуації успіху».

Методичні рекомендації щодо адаптації п’ятикласників до навчання

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки!

Постарайтеся забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання. Активна батьківська допомога школі - обов’язкова умова підвищення ефективності навчально-виховної роботи педагогічного колективу, важлива ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.

 



 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Погода