Меню сайту
Корисна інформація
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Поради психологаМетодичні рекомендації щодо адаптації учнів 1 – го класу до шкільного навчання для вчителів, батьківВступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості, людям, які працюють з першокласниками, важливо мати уявлення не лише про систему знань, умінь та навичок, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.
Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.
До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають однолітки.
Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.
Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.
Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.
Рекомендації батькам та педагогам:
Ø створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;
Ø роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);
Ø перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;
Ø формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
Ø обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;
Ø неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);
Ø виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;
Ø урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;
Ø надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;
Ø заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;
Ø моральне стимулювання досягнень дитини;
Ø розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.
Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до навчання в школі
· Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
Десять заповідей для мами і тата першокласника:
ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОСОБЛИВОСТЕЙ її ТЕМПЕРАМЕНТУ Інформаційний листок для батьків Враховуючи те, що нервова система у дітей пластична, ми можемо так відшліфувати особливості темпераменту дитини, завуалювати всі недоліки, що головна роль дістанеться лише його сильним сторонам. Як виховувати сангвініка? ■ Намагатись виробляти в нього стійкі інтереси. ■ Навчати терплячості, тому, що розпочату справу треба доводити до кінця. ■ Якомога більше хвалити за моральність вчинків. ■ Викоріняти недбалість і поверховість при виконанні завдання. ■ Враховувати, що життєрадісність, товариськість і оптимізм сангвініка здатні повернутись іншим боком медалі і стати як джерелом легковажності, так і нестійкості даної дитини. Як краще виховувати флегматика? ■ Намагатися виробляти допитливість і зробити його ініціативним. ■ Навчати, як правильно переключати увагу при виконанні різних доручень і як розподілити раціонально час, аби не попасти в цейтнот. ■ Не дратуватися черепашачим темпам, а прискорювати їх, залучаючи ігрову діяльність, хоча б ігри навздогін. ■ Навчати повніше виражати емоції і почуття: як радіти, горювати, жаліти когось і бути добрим. ■ Намагатися розвинути навички спілкування і товариськості. ■ Грати з ним в ігри, де необхідні швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли він виконує правила гри. ■ Будь-якими способами пробуджувати кмітливість і уяву дитини. ■ Слідкувати за тим, щоби він менше був інертним, в'ялим, весь час тормошити його, інакше в'ялість може перетворитися на лінощі, а рівність почуттів — у їх емоційну нужденність. Як краще виховувати холерика? ■ Уповільнити темп його кружляння по життю, розставивши на шляху різноманітні шлагбауми і непередбачені зупинки. ■ Скерувати енергію, що ллється через край, на корисні, потрібні справи. ■ Навчати обдумувати свої рішення, оцінювати запас своїх сил. ■ Виховувати наполегливість і стриманість, як потрібно володіти собою, аби не дратуватися. ■ У зародку блокувати будь-яку агресивність. ■ Необхідно добирати такі ігри, де закріпились би процеси гальмування і не було б надмірного збудження з боку нервової системи: спокійні, в яких усе залежить від уваги і потрібний мінімум емоцій. ■ Не забувати, що безпосередність холерика найчастіше випливає у нетактовність і ображає людей. ■ Холерика необхідно навчати ввічливості і вимагати, щоб він таким став. Так, так, не вмовляти, а вимагати. ■ Холерика не варто вмовляти, він реагує зазвичай лише на батьківські вимоги. Як краще виховувати меланхоліка? ■ Не потрібно вимагати від меланхоліка того, що для нього не можливо. Накази гальмують його діяльність. ■ Намагатися підтримати його, похвалити, бути з ним добрим і ніжним. ■ Скеровувати його лише на посильні завдання і допомагати їх вчасно втілювати. ■ Навчати, як потрібно перемагати сором'язливість і несміливість, викорінюючи невпевненість у собі. ■ Підтримувати його самостійність. ■ Виховувати в ньому ініціативність, товариськість, довірливість і сміливість. ■ Навчати хоробрості і допомагати позбутися страхів. ■У жодному разі, навіть з найкращих міркувань, не лякати його. ■ Намагатися викликати якомога більше позитивних емоцій, використовуючи їх для спеціальної ретуші негативних. Як треба поводитися батькам обдарованої дитини? - Зрозуміти й усвідомити її неординарність; - Не ігнорувати унікальність потенціалу; - Створити умови для заохочення таланту; - Не проектувати на обдаровану дитину власних заохочень і інтересів - Не змушувати надмірно захоплюватися улюбленою справою і не перевантажувати; - Створити атмосферу творчості, не гасити інтерес; - Тактовно делікатно допомагати; - Учити програвати і не сприймати будь яку невдачу як трагедію; - Навчити дитину бути якомога менш вразливою; - Учити опановувати себе; - Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку і водночас не виставляла надмірної обдарованості напоказ; - Не прославляти її над іншими дітьми в сім’ї ; - Якомога більше уваги приділяти фізичній активності; - Урахувати індивідуальність
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА відповідно до типу темпераменту дитини УЧИТЕЛЮ ТА БАТЬКАМ ДИТИНИ-САНГВІНІКА Вимоги мають бути максимально чіткими і справедливими. Варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття потенціалу та здібностей у суспільно корисній справі. Виявляйте довіру до сангвініка, підтримуйте його корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили при подоланні труднощів. Не варто давати доручення, пов'язані з тривалою монотонною діяльністю. Допомагайте у формі відкритої дружньої підтримки, поради. Будьте максимально вимогливим, якщо дитина скоїть щонайменше порушення. Пам'ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи. При виконанні завдань дорослий повинен використовувати додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи. Коли дитина неякісно виконала завдання, нехай переробить його ще раз. Формуйте стійкі інтереси. Не дозволяйте частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно завершувати справи. Навчіть дитину цінувати дружбу з давніми товаришами, використовувати свої лідерські риси в колективі. Залучайте до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів. УЧИТЕЛЮ І БАТЬКАМ ДИТИНИ-ХОЛЕРИКА Не гальмуйте активності дітей у формі прямої заборони. Не задовольняйте їхніх примх заради того, щоб вони не знервувалися. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяльності на інший. Ніколи не підвищуйте голосу, не вдавайтесь до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях. Спілкуйтеся спокійно, але впевненим тоном. Варто уникати різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати опосередковано, через колектив. Постійно оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте впродовж дня ігри, заняття, які призводять до збудження. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять. Категорично забороняється карати дитину-холерика статичним положенням тіла («постій біля мене», «будеш сидіти на стільці»). Необхідно пропонувати такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу та сприяли закріпленню в нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, доміно, шашки, різні види художньої творчості). Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам»; ураховуйте мотиви вчинків, залучайте до активної діяльності, пов'язаної з виявом ініціативи. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресивності. УЧИТЕЛЮ І БАТЬКАМ ДИТИНИ-ФЛЕГМАТИКА Слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, яку треба виконати, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності?). Не карайте за повільність, не звинувачуйте в тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується занижена самооцінка через постійні невдачі. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня. Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції та зміцнює віру у власні сили. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов'язаних із високим темпом діяльності. Під час читання художніх творів, у процесі гри флегматика слід на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів та емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте йому займатись аутотренінгом та самовихованням. Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвивати мислення, почуття, уяву. Навчіть флегматика правильно переключати увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляти час. УЧИТЕЛЮ І БАТЬКАМ ДИТИНИ-МЕЛАНХОЛІКА Завжди дотримуйтеся принципу поступовості. Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини. Пам'ятайте, що меланхолік не витримує сильних подразників, дуже довго і хворобливо адаптується в колективі дітей. Прагніть викликати позитивні емоції, проявити максимум доброти, Тактовно, глибоко й зацікавлено проникайте в духовний світ меланхоліка. Морально підтримуйте і зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння його душевного стану. Не підвищуйте голосу, не кричіть, не висувайте надмірних вимог до дитини. Розвивайте комунікабельність у процесі гри. Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині у процесі виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності. Виховуйте волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі. Періодично організовуйте для меланхоліка «ситуації успіху». Методичні рекомендації щодо адаптації п’ятикласників до навчання У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі. Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит. Шановні батьки! Постарайтеся забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу. ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання? 1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті. 2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників. 3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію. Як забезпечити гармонійне навчання дитини? У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» : 1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів. 2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя. 3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають. 4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. 5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності. 6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни. ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються. Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників: 1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах. 2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять. 3) Нерозвинута воля - небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності. ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ 1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить. 2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше. 3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік. 4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання. Активна батьківська допомога школі - обов’язкова умова підвищення ефективності навчально-виховної роботи педагогічного колективу, важлива ланка у здійсненні належної освіти підростаючого покоління.
|
Пошук
Календар
Погода
Архів записів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||